«Мрію зіграти в АПЛ, як мій земляк Ярмоленко»

У першій частині поточного молодіжного чемпіонату України цей 19-річний юнак був основним кіпером Десни U-21. Зіграв у 13-ти матчах з 18-ти, відчайдушно захищав ворота команди, хоча дебютанту турніру добряче діставалося від досвідчених суперників

Про повернення до Чернігова, брата-волейболіста та про мрію зіграти в англійській Прем’єр-лізі Максим Тататренко розповів офіційному сайту клубу.

Повернення до Чернігова

— Напередодні нинішнього сезону ви перейшли у Десну. Чому обрали наш клуб? І чи були інші варіанти?

— Були варіанти, дзвонили з Олександрії U-21, звали на перегляд, запрошували у Зірку з Кропивницького у першу лігу, але я з Чернігова — це мій дім, мені подобається це місто, команда, тому вирішив залишитися у клубі. Дуже хочеться пограти вдома.

— До цього ви два сезони грали якраз за Зірку з Кропивницького. Як там опинилися і чим запам’яталися ці два роки?

— Мене туди відправили на перегляд дуже хороші люди з корюківського Авангарду: Валерій Чорний й Сергій Даценко. Потренувався з Зіркою, наче сподобався, й мені запропонували підписати перший професійний контракт. Півтора року у Зірці, вважаю, пішли мені на користь. Там були хороші тренери, непогані умови. Все було на професійному рівні.

— На початку сезону на сайті Асоціації аматорського футболу України вийшло інтерв’ю головного тренера корюківського Авангарду Валерія Чорного, в якому він називав вас у числі новачків своєї команди. Ви планували паралельно виступати й за Авангард?

— Ні. Вийшло так, що з цією командою я пройшов збори, думав — буду грати за корюківський колектив, але так вийшло, що надійшла пропозиція від Десни і я не зміг відмовити…

— Як вплинуло на Ваш перехід те, що за Десну грає ще один колишній воротар Зірки — Євген Паст?

— Це дуже хороший воротар, дуже хороша людина. Іноді мене залучали до тренувань першої команди Зірки й ми з ним тренувалися разом. Він мені імпонує як воротар. Я думаю, що у нього та Ігоря Литовки я чогось навчуся й буду з кожним днем прогресувати.

Проти Карпат

— Зараз ви — основний воротар Десни U-21, тобто, фактично, третій воротар команди. Була розмова з тренерами основного складу: чи є у вас перспектива гри за основу синьо-білих?

— Так, ми розмовляли з Олександром Дмитровичем Рябоконем. Він казав: “Тренуйся, показуй на кожному тренуванні свій клас”. Якщо Ігор або Женя знизять до себе вимоги, або буде якась ротація, то я можу потрапити до заявки або вийти на футбольне поле.

— У нинішньому сезоні команда Десни U-21 довго не вигравала. Чому?

— Я впевнений, що перемоги будуть. Тренерський штаб поповнився новим тренером Олександром Пищуром. Після його появи ми зіграли дві нічиїх. Причому домашній матч з Карпатами, я вважаю, ми повинні були вигравати. У нас дуже хороші тренування, нам трохи поставили гру, ми почали розуміти куди бігти, почали забивати голи і брати очки. Я вважаю, 2 очка в двох іграх поспіль — це непогано. Карпати у минулому сезоні посіли четверте місце у чемпіонаті U-21, Зоря — теж не найгірша команда…

По душам  «После победы над Зарей постоянно названивали агенты. Но я остался в Стали»

— Багато уболівальників, фахівців футболу кажуть, що у Десні мало власних вихованців. Ви якраз вихованець чернігівського футболу. Наскільки це дійсно важливо, щоб за Десну грали саме місцеві?

— Наскільки мені відомо, керівництво поставило задачу, щоб у команді було якомога більше місцевих футболістів. Це дуже важливо, коли за клуб грають місцеві — за них приходять вболівати друзі, батьки… Це важливо.

Татаренко пропустив від Олімпіка

— У Вашій кар’єрі є певна схожість з кар’єрою Андрія Ярмоленко: Ви, як і він, у школі тренувалися у Віктора Лазаренко, дебютували у дорослому футболі за Полісся (Добрянка), а потім захищали кольори Десни. Чи думали про гру в Англійській Прем’єр-Лізі?

— Звичайно, це моя мрія — грати в АПЛ, як Андрій… Але щоб туди потрапити мені ще потрібно дуже багато працювати…

— Ваш старший брат Богдан — бронзовий призер другого туру чемпіонату України з пляжного волейболу 2018 року (у парі з Кирилом Клочком, — прим.). Чи часто відвідуєте його гри?

— Так. Коли виходить приїхати додому, або, коли грав у Кропивницькому, дивився матчі в Інтернеті. Я за нього дуже сильно вболіваю, переживаю — це мій брат. Я дуже радий, що він, у складі хмельницького Новатора, у сезоні 2017/18 виграв бронзу Суперліги у класичному волейболі.

— Ви грали з братом у волейбол й чи хотіли стати волейболістом?

— Такі думки іноді були. Я грав за школу, брат іноді приходив на матчі, говорив: “Ти нормально граєш”. Це зрозуміло: я воротар, постійно стрибаю, ловлю м’ячі. Правда у волейболі їх потрібно відбивати… З братом, якщо чесно, не грали ніколи. Але, я думаю, ми ще зіграємо.

— Хто вдома — головна зірка, й чи є між вами з Богданом суперництво?

— Зірки, як такої, немає. Я не вважаю себе зіркою, брат — теж. Суперництва теж немає. Іноді він мені підкаже, іноді я йому можу щось сказати. Але без суперництва.

Макс Татаренко

— Які у Вас особисто, плани на сезон 2018/19?

— Хочеться грати у кожному матчі, вигравати, хочеться, щоб ми виконали завдання, яке перед нами поставило керівництво (потрапляння у єврокубки, — прим.). І хочеться дебютувати у Прем’єр-Лізі.

— Щоб Ви побажали вболівальникам Десни U-21?

— Запрошую всіх вболівальників на матчі нашої і першої команди. Нам дуже потрібна ваша підтримка! Коли ви приходите, нам легше грати.

Размещено в Спорт.